Авторитарний     – владний, заснований на беззаперечному підкоренні владі. Авторитарність пов’язана з деспотичною владою однієї особи.

Адекватний         – тотожний, цілком збіжний, рівнозначний.

Активний            – діючий, енергійний, ініціативний.

Актуальний         – назрівний, важливий для теперішнього часу, відповідний вимогам сучасності.

Аморальний       – суперечний моралі людяності.

Альтруїзм           – безкорислива турбота про благо людей, готовність пожертвувати своїми особистими інтересами на користь і щастя іншої людини.

Аналіз                 – 1) метод наукового дослідження шляхом відокремлення, розчленування, розклад цілого на частини;

2) детальний розбір, розгляд, вивчення чого-небудь.

Аномалія             – відхилення від норми, від загальної закономірності; неправильність.

Анкета                 – лист із запитаннями для отримання відповідей на раніше зіставлену систему запитань.

Аутогенне тренування – психотерапевтичний метод, який базується на самонавіюванні і саморегуляції.

Автоматизм        – це дія, яка відбувається безсвідомо, самовільно.

Афект                  – психічний стан, в якому проявляється сильне бурхливе і відносно короткотривале емоційне переживання.

Астенічні почуття – почуття, які знижують активність особистості.

Апатія                 – психічний стан, який відображається у втраті інтересу і байдужості до навколишнього.

Авторитет           – суспільне визнання особистості, оцінка колективом співвідношення суб’єктивних якостей людини об’єктивним вимогам діяльності.

Адаптація            – звикання до навколишніх умов, подразників.

Агресивність       – здатність завдати іншим моральну чи фізичну образу, ворожість до довкілля.

Бесіда                  – метод у психології, який базується на спілкуванні за спеціально зіставленою програмою.

Вікові кризи        – умовне позначення більш-менш виражених станів конфліктності, які виникають в період переходу від одного вікового періоду до іншого.

Вербальна комунікація – мовна взаємодія.

Воля                    – це свідоме регулювання людиною своїх дій і вчинків, які потребують подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів.

Відчуття              – відображення відповідних властивостей предметів об’єктивного світу під час безпосереднього їх впливу на органи почуттів.

Впевненість         – глибока віра людини в принципи і ідеали, яким вона слідує в житті.

Група                  – сукупність людей, яка існує в загальному просторі і часі, і яка об’єднана реальними відносинами.

Гуманність          – людяність.

Гра                      – форма діяльності в умовних ситуаціях, яка націлена на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, який фіксується в суспільно-закріплених засобах здійснення предметних дій.

Гностичні емоції – емоції, що виникають на основі потреби в пізнанні; прагнення щось зрозуміти, проникнути в сутність явища.

Гуманізм             – світогляд, у центрі якого як найвища цінність і мірило всього перебуває людина.

Діагностика         – вивчення людини з метою встановлення рівня психічного розвитку.

Депресія              – настрій, з яким пов’язана подавленість, зниження збуджень, гальмування рухів.

Депривація          – недостатнє задоволення потреб.

Дискусія              – колективне обговорення якого-небудь питання.

Дискомфорт        – порушення необхідних умов для життєдіяльності людини, незручність.

Доброзичливість – позитивне, емоційне ставлення людини до інших людей, груп або соціальних явищ, яке виявляється у внутрішній прихильності; надання допомоги.

Доброта              – чуйне, дружнє ставлення до іншої особи.

Емоції                  – реакції людини на збудження зовнішніх та внутрішніх збудників; своєрідні прояви особистісного ставлення до навколишньої дійсності, до інших людей і до самого себе.

Емпатія               – процес співпереживання, включення в емоційний стан іншої людини, здатність зрозуміти переживання іншої людини.

Егоїзм                 – себелюбство, надавання переваги своїм особистим інтересам, ніж суспільним та інтересам інших людей.

Егоцентризм       – кінцева форма егоїзму та індивідуалізму, коли людина вважає себе, свої інтереси центром всього.

Емоційно-моральна готовність – здатність, вміння спілкуватись з дорослими і однолітками.

Інтроспекція        – самоспостереження.

Інертність            – бездіяльність, пасивність.

Інтроверт            – розсудлива, скромна, усамітнена людина.

Колектив             – це група людей, яких об’єднує однакова мета.

Комунікація        – передача знань, відношень, почуттів, інформації.

Конформізм        – підлеглість думки особистості думці колективу, щоб уникнути конфлікту.

Конфлікт             – це суперечка, яка виникає між людьми в зв’язку з вирішенням тих чи інших питань соціального й особистого життя.

Компетентний     – який володіє знаннями, має досвід в даній області.

Клімат соціально-психологічний – настрій у групі людей чи колективі.

Когнітивність      – здатність пізнавати людей, їх поведінку, взаємини, почуття.

Мораль               – одна з форм суспільної свідомості, сукупність принципів і норм поведінки в суспільстві.

Моральна норма – це заданий суспільством обов’язковий порядок, сукупність правил співіснування особистості і групи людей.

Настрій               – тривале переживання яких-небудь емоцій.

Новоутворення   – якісно новий тип побудови свідомості.

Особистість         – свідомий індивід, діяч суспільного розвитку, який займає відповідне положення в суспільстві і виконує відповідну роль в суспільстві.

Оптимізм             – життєрадісний погляд на життя.

Пасивний            – бездіяльний, байдужий.

Песимізм             – безрадісний погляд на життя (безнадія, втрата віри в хороше майбутнє).

Почуття               – відображення у свідомості людини її відношення до дійсності, які виникають під час задоволення чи незадоволення вищих потреб.

Психомоторика – психічна регуляція живих рухів, дій.

Психогімнастика – курс спеціальних занять (етюдів, вправ, ігор), спрямованих на розвиток та корекцію різноманітних сторін психіки дитини.

Психодіагностика – галузь психології, спрямована на всебічний аналіз особистості з метою вирішення і подолання недоліків у її розвитку.

Рефлексія – погляд на себе зі сторони.

Спілкування        – багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, який виникає із-за потреб сумісної діяльності.

Совість                – це емоційна самооцінка вчинків, своєрідна функція моральної сфери особистості.

Соціалізація        – процес і результат засвоєння і активного відтворення індивідом соціального досвіду, які здійснюються у спілкуванні і діяльності.

Страх                  – стан сильної тривоги, неспокою, душевного хвилювання.

Тест                     – це стандартизоване психологічне дослідження, в результаті якого з’являється спроба оцінити той чи інший психічний процес чи особистість в цілому.

Фрустація           – своєрідний емоційний стан пригніченості, дезорганізація діяльності, безнадійність, втрата перспективи.