На цій сторінці Ви зможете ознайомитись з конспектами різноманітних заходів для педагогів та батьків, які стануть в нагоді в ході проведення просвітницької та консультаційної роботи практичного психолога ЗДО.

Зупинимо  булінг  разом!

    Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу?

    Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні. Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах. Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити. Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні. Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

    Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції. Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті. Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

    За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

    Обов’язок психологів та педагогів — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу?

  Психологи визначають декілька основних причин:

    Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

    Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

    Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

    За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам?

    У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо). Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між "пліткуванням” та "піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

    Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу. Обговоріть, до кого за допомогою дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

    Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

    Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку. 

Чому важливо вчасно відреагувати?

    Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті. 

    Ті, хто піддаються булінгу: втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня; відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності; втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

    Ті, хто булять: частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони; частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

    Ті, хто вимушені спостерігати: часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь; потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

    Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

За матеріалами сайту https://bilyayivka.city/read/card/3080/scho-take-buling-ta-chomu-pro-nogo-treba-znati-vsim-batkam-poyasnyuyut-u-centri-socialnih-sluzhb

Наказ МОН "Деякі питання реагування на випадки булінгу..."

Порядок застосування заходів виховного впливу

Лист МОН щодо протидії булінгу

Додаток до листа МОН

Порядок подання та розгляду заяв щодо прояву булінгу у закладі

Презентація "Протидія булінгу в закладах освіти: системний підхід"

Формування пізнавальних здібностей

дітей дошкільного віку

Психолого-педагогічне забезпечення процесу розвитку пізнавальних здібностей у дошкільному дитинстві має відбуватися у найбільш важливих сферах діяльності (пізнавальній, комунікативній, художній). Важливими при цьому є такі моменти: співпраця дорослого з дітьми на наочній основі; врахування індивідуальних особливостей дитини; опора на спонтанні прояви дитячої активності, що відображає стихійний досвід взаємодії дитини з довкіллям; активізація позитивних моральних хвилювань дитини при оцінці її особистісних досягнень у процесі діяльності. 

Основною умовою формування пізнавальних здібностей дошкільників є включення їх у діяльність: ігрову, навчально-пізнавальну, продуктивну (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), рухову. Зважаючи на це, одним із аспектів підвищення рівня розвитку пізнавальних здібностей є інтеграція різних видів діяльності у навчально-виховному процесі. Пізнавальні здібності формуються у процесі пошуків та знахідок, що здійснюються в повсякденній практиці. В даному випадку ефективною та цікавою є дослідницька діяльність. Основна тенденція розвитку інтелекту полягає в тому, щоб дошкільники по можливості самостійно виводили твердження з конкретних фактів. Самостійні висновки дітей мають спиратися на їхні власні спостереження. Розвитку у дітей спостережливості сприяє робота з дидактичним матеріалом Монтессорі, природне оточення, організовані прогулянки та екскурсії.

Великий вплив на формування пізнавальних здібностей має індивідуальний підхід, який полягає у визначенні індивідуальних особливостей пізнавальної діяльності дитини; розробці індивідуально-зорієнтованого плану роботи педагога, створенні сприятливих умов, прогнозуванні перспектив індивідуального розвитку пізнавальних здібностей, забезпеченні наступності в роботі зі школою. Використовуючи в своїй роботі розвиваючі ігри, головоломки; організовуючи художню, художньо-мовленнєву та мовленнєво-побутову діяльність, художній аналіз творів, різноманітні форми пізнавальної діяльності, мовленнєвотворчу діяльність, інтелектуальні конкурси і турніри, конструктивну діяльність, педагоги тим самим сприяють розвиткові пізнавальних здібностей дошкільників.

Актуальність оновлення державного стандарту дошкільної освіти визначається соціальною затребуваністю підвищення якості освіти; зміною знаннєвої орієнтації на особистісну, ціннісну; переорієнтацією з культури корисності на культуру гідності, як основу формування в дитини цілісного образу світу, здатності до відповідального самовизначення, компетентної поведінки.  Дитячий світогляд - це цілісне уявлення дошкільника про природу, предметне довкілля, суспільство, людей, культуру. Сукупність життєвосмислових знань про світ, які визначають його світорозуміння. На основі цих знань виробляється звичка поводитися певним чином у різних життєвих ситуаціях.

У дошкільному віці в кожної дитини починає складатися своя власна картина (образ) світу. «Образ світу» - це цілісне утворення пізнавальної сфери, результат будь-якого пізнавального акту. Успішність його становлення залежить від того, наскільки дорослий допоможе органічно «приміряти» широкий світ до невеликого життєвого досвіду малюка, викликати приємні почуття, зацікавити пізнанням нового. Щоб виховати у дошкільника свідоме ставлення до світу, його треба спочатку навчити бачити, відчувати, роздивлятися, віднаходити, порівнювати, аналізувати, а потім і розуміти сенс і цінність світу як різнобарвної й багатомірної цілісності. Щоб побудувати точний і достовірний образ світу, слід організувати спеціальну діяльність спостереження, пізнання, оцінки здобутої інформації, її обговорення з іншими, відображення в художніх образах. Побудова дитиною образу зовнішньої реальності актуалізує в неї образ світу, що вже існує, та водночас уточнює, виправляє або кардинально його перебудовує. На педагогові лежить відповідальність за те, які саме корективи вносить дитина в свій образ світу, чим саме його наповнює, з якими життєвими враженнями пов'язує нову інформацію. Головне пам'ятати: перше враження від відкритого у дитинстві залишає незгладний слід у свідомості на все життя, а здатність розуміти й приймати його моральні основи слугуватиме підґрунтям для подальшого особистісного становлення.

  У різних соціальних групах домінують різні уявлення про світ, сенс життя, цінності. Розрив між реальним світом та його образом може продукувати деструктивну, асоціальну поведінку. Тож украй важливо приділити питанню виховання правильного ставлення до довкілля як цілісного організму  належну увагу в змісті навчально-виховної роботи. Адже саме в дошкільному віці малюк вперше дістає уявлення про образи Землі і Неба, Любові, Краси, Правди, Добра, Природи, Культури, Людей, власного «Я».

Виступ на батьківських зборах "Насильство в сім'ї. Шляхи запобігання"

Лекторій "Протидія торгівлі людьми"

Консультація "Діти емігрантів"

Виступ на семінарі "Ігри та вправи, які допоможуть адаптації дітей в 1 класі (поради вчителям початкових класів)"

Консультація для батьків та педагогів "Розвиваємо дрібну моторику рук дитини"